У 1916 році за 722 тисячі 350 карбованців меноніти продають Хортицю Олександрівській управі і залишають острів. З 1917 року на ньому захазяйнували більшовики. 14 березня 1927 року до околиць острова докотився вибух, який ознаменував собою початок будівництва Дніпрогесу.
Лісостепове Придніпров’я стало центром, на якому у IX столітті виникла Киівська Русь, до складу котрої увійшла і Хортиця. Біля острова та на його території перепліталися міграційні шляхи ще з IV століття до н. е. – доби «великого переселення народів».
Час, коли з’явилася людина, довжиною в три мільйони років, назвали кам’яним віком або палеолітом. 350-250 тисяч років тому в плейстоценовій епосі льоди Дніпровського зледеніння дійшли до порогів Дніпра. Тоді клімат Хортиці нагадував скутий морозом ландшафт на зразок сибірського.
Хортиця зі смугою Порожистого Придніпров’я зацікавила вчених у 18 ст. Цей регіон вивчав академік В.Ф. Зуєв. Він 21 травня 1781 року з Санкт -Петребургу здійснив подорож у південні райони України.
Перша згадка про острів зустрічається близько 450 року до н.е. У Геродота в «Мельпомені»- четвертій книзі з історії. Друга - у імператора Візантії, письменника Костянтина 7-го Багрянородного в праці «Про управління імперією» (946-953 рр.). На сторінках літературних творів імператор вперше називає його островом Святого Григорія.
«О Днепре Славутицю!Ты проби леси каменныя горы сквозе землю Половецкую. Ты лелеял еси на себе Святославли посады…»
Напроти бульвара Центрального в Запоріжжі, під лівим боком Хортиці, видніється біла смуга піску. То залишки острова Ростьобіна, названого по прізвищю полковника, який стояв там із своїм полком у лиховісні роки російсько-турецької війни.Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Дніпровські острови
«Пугу, пугу, пугу…»При зустрічі козаки вітали один одного, бажали здоров’я. У такі хвилини у них починав діяти своєрідний сценарій, закладений, мабуть, самим укладом їхнього життя.
