Уривки з лекцій, які читав Сокур Анатолій Федорович на зібранні політичного об’єднання «Свобода» 10 квітня 2011 року.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Сумарія
Понад 2000 років тому римський письменник, оратор, політичний діяч Марк Тулій Ціцерон сказав: «Не знати історії – значить все життя залишатись дитиною».
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Арійці. Хто вони?
XVI – XVIII століття… Продовжується очолена козацтвом боротьба українського народу проти Польщі, згодом Речі Посполитої Польської, Туреччини, Криму, Московії за свої права, волю, державність.
Скільки ж гетьманів, людей державного рангу пам’ятає наша держава?
У запорожців існувало жорстке правило «карати козака за «содомський гріх» - тобто за розпусту. Того, хто «захворів» на це чекала люта кара з боку січовиків, бо ж він осквернився цим злочином. Козаки про нього казали: «На сходкі біля стовпа посаджений і смертно киями посічений».
Масив острова забрунькувався в пале освіті. На поверхню землі лягли перші грунтові шари. 650 мільйонів років промайнуло, коли майже вся планета покрилась шаром залізистих руд. Потім їх закрили інші породи. На острові є пісок, червоно-бура глина, суглинки…
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Історія Хортиці
Про минуле Запорізького краю ми дізнаємося з різних писемних джерел, усних переказів і навіть пісень. Але зміст цих джерел може бути не зовсім об’єктивним (в певній мірі це стосується і поголосу про перенос столиці Київської Русі), все залежить від особистих смаків тих, хто писав, від їхнього сумління…
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Кам'яні баби
В юрському періоді 190 – 150 мільйонів років тому, у верхньокрейдову епоху, близько 80 мільйонів літ до сьогодення то повністю, то частково заливався увесь Запорізький край з місцем майбутньої Хортиці.
Від титано-магнієвого комбінату на захід до Дніпра по північній околиці Павло-Кічкаса тягнеться балка. Колись вона звалась Осокоровою. Там росли осокори, дуби, що й 3 чоловіки не обхватять. Балкою свого часу протікала глибока річка, де водилося чимало риби й раків.
Запорожці – це люди Київщини, Волині, Полісся, Подніпровя, Галичини – всіх місцевостей України. До того ж, серед січовиків стрічались росіяни, білоруси, поляки, молдавани і, навіть, турки й татари.
«Що воно за чортяка…» Це трапилося, коли в Запорозькому краї вже заводилася мода «мати паспорта». Тоді в балці над річкою Мокрою Московкою мешкали в одній хаті батько, син і онук. Першому було 130 років, другому – 110, внукові майже 90. 130-річний дід був на обличчя «червоний, як буряк, при своєму умі, тільки ноги дуже стали слабіти». Син був «старе як мале», а онук слабший на розум від батька. Навідавсь якось у це сімейство державний чиновник та й питає онука, що сидів на припічку: « Що ти за чоловік?» . «Запорожець». «А на печі хто?». «А хто його зна, що воно за чортяка! Скільки знаю себе, все у нас живе».
«Прощання козака зі світом». Іноді траплялося, що старий самотній козак залишав січ. І ніхто не знав, куди він подівся.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Прощання козака зі світом
«Свинячу голову до хріну…» У звичаї козацькому щодо їжі, як відомо. Були свої правила. Так, рибу варену кухарі подавали на стяблі – плетеному з лози блюді. Про те з чим і як їли козаки в певній мірі дає уяву цей запорізький вислів: « Свинячу голову до хріну та локшину на переміну».
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Баболюби
Припавши вустами до джерел Запорозької історії, бачимо, як розкішною перлиною в ній виділяються запорозькі звичаї, козацькі фразеологізми, козацькі вислови…
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, 5 невідомих козацьких висловів
«Ну добре ж …» Кошовий отаман Й. М. Гладкий був жонатий чоловік. А в Задунайську Січ його прийняли тому, що він сказав товариству – холостий. Бо про жонатство на Січі і заїкатися неможна: таку людину не прийняли б у козацьке середовище. Згодом Йосипа, як видатного козака, 1 січня 1828 року було обрано кошовим. Коли задунайці повернулись «з-під турка», в Ізмаїлі від проїжджих людей дізналися, що в їхнього кошового є дружина і діти. Тоді ж козаки сказали Гладкому: «Ну добре ж що не знали, а то ми б тобі дали».
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Славний козак
«Решетами міряли таляри». Запорожці не цуралися весело погуляти, смачно поїсти… І, якщо у них траплялися гроші, то вони їх на це діло використовували.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, До булави треба й голови
Шмат суші в центрі міста Запоріжжя між двома протоками Дніпра. Заповідне середовище. Тут все здається вічним: скелі Хортиці, річка, балки…
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Хортиця зникає
У другій половині 18 ст. на Січі, як і у Великому Лузі, серед козацтва поширюється певна соціальна нерівність. Між «сіромою», що наймитувала у багатих козаків і старшиною виникають конфлікти. Вони нерідко виливались у повстання.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Козацький батько
По різному сприймали панорам Великого Лугу ті, хто спостерігав її. Перед тарасом Григоровичем Шевченко «батько Запорозький» постав з високої хортицької скелі увесь покритий лісом, серед якого котив свої води Дніпро.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Великий Луг
Хан, зібравши 100-тисячну орду, розділив її на кілька частин, котрі трьома різними шляхами буквально затопили південно-українські степи. Один з таких загонів, що нараховував до 20 тисяч чоловік між річками Бердою і Дніпром прорвав лінію оборони корпуса генерала Мангуса фон Берга.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Шляхи наших предків II
Через запорізький край пролягло багато різних шляхів. Тут котилися кибитки кочівників, що прямували до Крарійської переправи через Дніпро або до броду Протолчого, чи далі на південь, до Микитинського перевозу.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Шляхи наших предків
Четверта фортеця від Дніпра - Кирилівська фортеця. Знаходиться неподалік села Семенівки Пологівського району Запорізької області.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці,Кирилівська фортеця
Грецьке місто Наво, місто Тракан...Де вони знаходились? Найстаріші села та міста краю, хто їх заснував? Чи ж не кошовий отаман Івана Малишевич заснував Малишевку?
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Найстаріші села краю
У Приморську, на зарослому бур’яном майдані стоїть будова з почорнілою від часу цегли. Звідти тягне льохом, лунає воркування голубів. Через щілину в широких, оббитих залізом дверях на заіржавілому замку можна побачити кольорові фрески в рудих патьоках.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Памятки Запорізького краю
Здобутки науки з вивчення Хортиці, безумовно, значні. Але є ще не до кінця з’ясовані питання. Хортиця у геологічному плані постає майже білою плямою.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Хортиця знана й незнана
З початку 17 століття був широко відомий Чумацький шлях – відросток древнього Муравського. Згодом шлях ще називали Великим або Битим. Він тягнувся з центру Московської держави, йшов через запорізькі землі ( перетинаючи річку Мокру Московку ) і лівим берегом Дніпра вів на південь.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Чумацький та Чорний шляхи
Бере вона початок у степах правобережної України і тягнеться до русла Старого Дніпра в районі о. Хортиці. Піднявшись на найвищу дніпровську скелю, можна окинути значну частину цієї гарної місцевості. На відстані кількох десятків метрів від скелі – залишки укріплень, побудованих у часи російсько – турецької війни 1735-1739 років.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Балка Канцерівка
«Північний льодовик приніс нам не тільки валуни для бруківок. Продуктами обледеніння є також ліс ( жовтозем ) України», - писав академік В. А. Обручев. Десь 620-600 тисяч років тому, коли вже була первісна людина, з півночі почав рухатись черговий льодовик. Протягом сотень віків вітер здував з нього пісок, пил і розсипав далеко на південь Російської рівнини.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Вплив льодовикових періодів на Хортицю
У мезоліті ( 10-8 тис. до н. е. ) в Україні існувала оріянська культура. Хортиця була одним із її центрів.
Кераміка з хортицьких балок, правобережжя Середнього Дніпра, кам’яна споруда в землі Хортиці доводять до існування там осередків племен дніпровсько-донецької культури неоліту ( 6-3 тис. до н. е. ).
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Хортицький хронограф. Уривки
Простора та гарна площа Жовтнева в Запоріжжі. Від неї бульвар Центральний 300-метровою стрічкою йде вниз до Дніпра. Площа та прилегла до неї місцина – це в минулому Вознесенівська гора, найвища точка міста (87 метрів над рівнем моря). На площі Жовтневій (або інша назва -Фестивальній) 1 травня та 7 жовтня проходять
Кінець епохи бронзи – початок раннього залізного віку – це перші роки 1 тисячоліття до н. е. В ті часи на острові жили племена кіммерійців. Вони першими із стародавніх людей, що мешкали тут попали на сторінки письмових робіт Гомера. Існує чимало підстав вважати не тільки Хортицю, але й прилеглі до неї місця зручними для поселення кіммерійців.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Кіммерійці, скіфи, сармати на Хортиці
У 1916 році за 722 тисячі 350 карбованців меноніти продають Хортицю Олександрівській управі і залишають острів. З 1917 року на ньому захазяйнували більшовики. 14 березня 1927 року до околиць острова докотився вибух, який ознаменував собою початок будівництва Дніпрогесу.
Лісостепове Придніпров’я стало центром, на якому у IX столітті виникла Киівська Русь, до складу котрої увійшла і Хортиця. Біля острова та на його території перепліталися міграційні шляхи ще з IV століття до н. е. – доби «великого переселення народів».
Час, коли з’явилася людина, довжиною в три мільйони років, назвали кам’яним віком або палеолітом. 350-250 тисяч років тому в плейстоценовій епосі льоди Дніпровського зледеніння дійшли до порогів Дніпра. Тоді клімат Хортиці нагадував скутий морозом ландшафт на зразок сибірського.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Кам'яний вік на Хортиці
Хортиця зі смугою Порожистого Придніпров’я зацікавила вчених у 18 ст. Цей регіон вивчав академік В.Ф. Зуєв. Він 21 травня 1781 року з Санкт -Петребургу здійснив подорож у південні райони України.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Початок вивчення Хортиці
Перша згадка про острів зустрічається близько 450 року до н.е. У Геродота в «Мельпомені»- четвертій книзі з історії. Друга - у імператора Візантії, письменника Костянтина 7-го Багрянородного в праці «Про управління імперією» (946-953 рр.). На сторінках літературних творів імператор вперше називає його островом Святого Григорія.
Напроти бульвара Центрального в Запоріжжі, під лівим боком Хортиці, видніється біла смуга піску. То залишки острова Ростьобіна, названого по прізвищю полковника, який стояв там із своїм полком у лиховісні роки російсько-турецької війни.Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Дніпровські острови
«Пугу, пугу, пугу…»При зустрічі козаки вітали один одного, бажали здоров’я. У такі хвилини у них починав діяти своєрідний сценарій, закладений, мабуть, самим укладом їхнього життя.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, "Пугу, пугу, пугу"
М. В. Гоголь писав про козаків, що вони вміли на Січі тільки горілку пити та з мушкетів палити. Але траплялося й таке, що димом від козацьких мушкетів та гармат-гаківниць не раз застилався сам Стамбул…
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Йшов козак на лінію...
«Візьмемо своєї землі…» У запорозьких козаків існував звичай: вирушаючи у бій, брати з собою жменьку рідної землі. Вона, за їхнім розумінням, рятувала не тільки від смерті, але й допомагала козаку вийти переможцем над ворогом.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Козацькі фразеологізми, частина 2
«Хоч не смачне…» Запорожці через обмаль чи відсутність потрібних компонентів для добавки їх у їжу не журились. Скажімо, коли тетерю не було можливості розводити молоком, чи чимось жирним, окрім води, казали: «Хоч не смачне та багато»
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Козацькі фразеологізми
Протягом тисячоліть вони зливались в Дніпро на території сучасного Запоріжжя. Знаходячись біля Крарійської переправи і броду Протолчого, ці річки привертали увагу людей, перевозили й годували їх.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Мокра та Суха Московки
Протягом тисячоліть вони зливались в Дніпро на території сучасного Запоріжжя. Знаходячись біля Крарійської переправи і броду Протолчого, ці річки привертали увагу людей, перевозили й годували їх.
Більше можна прочитати на сайті Історія Хортиці, Мокра та Суха Московки
10 червня 1774 року в селищі Кючук-Кайнарджі Росія підписала мирну угоду з Туреччиною. На цьому закінчилась шестирічна війна, яку розпочала Туреччина. В цій війні брало активну участь Військо Запорізьке Низове. Коли ж війна скінчилась, козацтво знов стало непотрібним, тому було вирішено його ліквідувати.
Більше можно прочитати на сайті Історія Хортиці, Останній кошовий отаман
«Запорозький оселедець». Щоб відрізнятися від донських козаків, яких запорожці вважали розкольниками, українці не носили борід і голили голови, залишаючи лиш пасмо волосся – чубю Росіяни його називали «хохлом». Від того чуба і пішло прізвисько українцям.
Більше можно прочитати на сайті Історія Хортиці, Як казали запорозькі козаки
Її не обминає поглядом жодна людина, що пливе човном чи теплоходом. Цю гору, котра на відстані декількох кілометрів від села Біленького видно здалеку. Її «пік» сягає понад 100 м від рівня дніпровської води.
Більше можно прочитати на сайті Історія Хортиці, Лиса гора
Зима 1769 року почалася лютими морозами. Цариця Катерина друга нетерпляче чекала повідомлень з півдня Новоросії , де другий рік точилися бої з турецькими військами. Ворог лівим берегом Дніпра пронісся через Запорізький край, знищуючи все на своєму шляху.
Більше можно прочитати на сайті Історія Хортиці, Фортеця над Дніпром
В північно-східній частині острова, де тече Старий Дніпро, бачимо мальовничу затоку. Ніби розсунувши високі, похмурі скелі вона врізається між ними в гранітну товщу острова водяним клином.
Історія стародавньої Греції має багато міфів, що виникли на грунті життя цієї держави. Ось , наприклад, оповідь про те, як у біле латаття перетворилася чарівна німфа (один із перекладів цього слова - наречена). Саме після цього ботаніки нерідко білу лілею називають німфою.